Конституція Пилипа Орлика

«Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького» — договір, що був укладений 5 квітня 1710 року у місті Бендери між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького, відомий також під сучасними назвами «Конституція Пилипа Орлика» та «Бендерська конституція»^[1].

Договір складався із вступу-преамбули та 16 статей. Він визначав взаємовідносини між гетьманом і козацькою старшиною, основи державного устрою України і права та обов'язки її станів у випадку відвоювання її територій від Московського царства та Речі Посполитої, а також проголошував причини переходу Війська Запорозького під протекторат Шведського королівства. Договір був скріплений присягою Пилипа Орлика, його підписом та державною печаткою Війська Запорозького і пізніше затверджений королем Швеції Карлом XII як «протектором України»^[1].

Договір зберігся у декількох редакціях: основний та скорочений тексти латинською мовою, а також два тексти староукраїнською мовою. Зокрема рукописи скороченого варіанту і преамбули основного варіанту латиною зберігаються у Національному архіві Швеції, а оригінальний рукопис договору староукраїнською мовою (із власноручним підписом Орлика та печаткою Війська Запорозького) і його пізніша скорописна діловодна копія зберігаються у Російському державному архіві давніх актів^[1][2].

Хоча договір не вступив у повну силу через несприятливу міжнародну ситуацію, протягом кількох років його положення частково діяли на теренах Правобережної України завдяки походам 1711 і 1713 військ Пилипа Орлика та визнанню його влади місцевим населенням.^[1] А також частково виконувався Військом Запорозьким Низовим до 1733 року в час перебування його в Олешках. За твердженням Дмитра Яворницького в Олешківській Січі «запорозькі козаки залишились вірними своїй релігії і своїм законам».^[3]

«Договори і Постановлення…» заклали основу розвитку українського конституціоналізму нової і новітньої доби і стали визначною історичною пам'яткою української та європейської політичної думки XVIII століття.^[1]